Це було неочікувано і надзвичайно приємно!
Не знаю вже, як і хто з наших, але я гадки не мала, що Сергій Соколов працює над книгою, в якій є і про нас - про "Чорний Тюльпан". Та й з самим Сергієм ми не були знайомі до моменту, поки він мені не зателефонував і не повідомив, що вислав примірники НП!)
Кажу чесно, поки не було часу прочитати, але погортати - так!) В книзі стільки цікавих документів і фактів, що її читання тепер на першому місці в моїх планах!
А ще вона, а якщо точніше, то Сергій, підняла в пам'яті купу спогадів ) Про те, як всіх нас разом зібрав Ярослав Жилкин , про ті важкі роки пошуку загиблих на окупованій території, про нашу неймовірну команду, про нерівну боротьбу з тими для кого війна - просто робота і які ( до слова) залишаються на своїх позиціях і досі. Та про те буде потім. Колись після Перемоги.
А ще книга примусила знову порівнювати "тоді" і "зараз".
Тоді, частіш за все, можна було домовитись з тією стороною.
Тоді, частіш за все, вони з мертвими не воювали.
Тоді, частіш за все, вони поважали загиблого супротивника.
Зараз - все зі знаком мінус.
Зараз вони і своїх загиблих не поважають.
І продовжувати порівняння далі - базглуздо.
І нехай сьогодні "Чорного Тюльпану" з його основним призначенням шукати загиблих на окупованій території вже, з об'єктивних причин, не існує, але всі ми залишилися і продовжуємо працювати. Кожен там де може і там, де він потрібен. Ми шукаємо, повертаємо, воюємо. Нам ще більше болить отримувати прохання рідних про допомогу, тим більше, що зараз маємо набагато менше можливостей допомогти, але відмахнутися ми не можемо.
"Чорний Тюльпан" то не назва організації, то щось більше, що ні-ко-му не знищити!
То люди, команда, професійність, підтримка, плече, неспокійність, надійність!
Дякую, шановний Сергій Соколов, за все!
І за подарунок, і за спогади. Вони почали стиратись, через таке "сьогодні", яке триває з 24 лютого, наче один нескінченний страшний день!
А не варто!
P.S.
Я наче знову зустрілася з усіма нашими. Хай подумки, але дуже реалістично) і за то окреме ДЯКУЮ!
