Там ми роками займалися різноманітною соціальною діяльністю: від допомоги дітям Донбасу до військово просвітницьких вишколів, від гуманітарної допомоги малозабезпечених до допомоги лікарям і лікарням під час перших місяців пандемії COVID-19 та іншим.

…Ще раніше, в 2014, я поставив собі питання: «Навіщо росії Крим?». Тим паче знаючи їх із середини, знаючи, що у них дуже багато соціальних і побутових проблем. Почав ретельніше вивчати їх сутність, став шукати відповіді в їхній історії. І знайшов їх саме там. Особливо допомогли тут свідчення самих російських істориків і дослідників історії та самобутності, а також подорожні щоденники француза Астольфа де Кюстіна, який в середині XIX століття здійснив подорож до країни моксель. Свідчення останнього для нас є вкрай важливими, особливо при дослідженні природи московитів: від вищого стану до нижчого, від лицемірності і постійного бажання вкрасти чуже до рабського стану всіх верств («росія – це в’язниця, ключі від якої тримає лише імператор») і поклонінні «залізній руці», від комплексів неповноцінності до невдалого копіювання чужих стилів життя у себе в побуті і соціумі і нездатності створити свою ідентичність. Разом з тим я зростав як педагог. Так, з 2019 року я проводив історично-
просвітницькі лекції, відвідуючи навчальні заклади Києва та області: розповідав про Україну і великий пласт історичних подій, що тут відбувалися протягом тисячоліть; ділився корисною інформацією про ненаситного сусіда, з яким нас розділяє не тільки довжелезний державний кордон, а і така сама величезна ментальна прірва; а також про ризики московської агресії – рабство не терпить свободи поруч. Згодом влаштувався до 2 навчальних закладів міста Києва в якості викладача, де продовжив займатися просвітницькою діяльністю на постійній основі.